І місяць мені розповів

Уночі, коли наш син, здається, хоче лише стрибати на ліжку вгору-вниз, ми розповідаємо йому історії про те, як усі знайомі йому люди саме цієї миті сплять. Ми говоримо, де вони сплять, що робили протягом дня і про що їм сниться. 

У цій історії ми вирішили поглянути ширше: якби місяць міг розповісти, як діти з усього світу, які живуть у різних умовах, лягають спати сьогодні ввечері? — Автори

10% коштів з кожної проданої книги передаються організації «СОС Дитячі містечка Україна», яка захищає дітей, позбавлених батьківської опіки, їхні права та інтереси.

Юлія Ґвілім нещодавно отримала перемогу з ілюстраціями до цієї книжки на міжнародному конкурсі молодих ілюстраторів The Golden Pinwheel у Шанхаї. Оригінал видання побачив світ у Південній Кореї завдяки видавництву «Who’s Got My Tail».

Починати розмови з дітьми про різноманітність і рівність людей варто тоді, коли вони починають помічати відмінності. Уже до трьох років діти бачать різницю у зовнішності, кольорі шкіри, а у віці від чотирьох до шести років починають розуміти свою етнічну приналежність, структуру сім’ї тощо. У цей період важливо допомагати малечі розвивати толерантність і повагу до інших. «І місяць мені розповів» — це не просто захоплива й надзвичайно красива дитяча книга, але й інструмент для соціальних змін. Я дуже щаслива, що тепер ми можемо читати її українською разом із нашими дітьми. — Анастасія Дєєва, виконавча директорка фонду «100% ЖИТТЯ»

Коли мій видавець із Південної Кореї запропонував мені створити казку для читання на ніч, я зрозуміла, що ця книжка має бути не лише про затишні спальні, де батьки цілують своїх малюків перед сном. Хоча мені подобаються такі казки, я не хотіла додавати ще одну до вже великого їхнього переліку. Мої історії орієнтовані на дітей, адже вони — майбутнє світу, яке, я сподіваюся, стане кращим. 

Іноді, коли я відчуваю безсилля через погані політичні рішення, масштабну екологічну кризу чи страждання людей через війни й насильство, я сприймаю казки як насіння, що проростають у зміни на краще. Я вірю, що книжки є надзвичайно потужним інструментом позитивних соціальних змін. Важливо знайти баланс між серйозністю теми й казковим викладом. Я хочу, щоб мої історії були цікавими, дивовижними, можливо, навіть несподіваними, щоб читачі отримували задоволення, але також відкривали для себе щось нове і захопливе. — Юлія Ґвілім

Толерантність — це якість, почуття й емоція, яка необхідна кожній людині так само, як повага, любов, радість, прихильність і відданість. Там, де панує жорстокість і агресія, завжди існує інший берег — добро, тепло й прийняття. Я уявляю світ, у якому ростуть мої діти, саме таким: де ніхто не залишається байдужим до іншого, а життя цінується незалежно від кольору шкіри, віросповідання чи фізичних особливостей. 

Хочу, щоб ця книга дарувала кожній дитині відчуття безпеки й дружби, які, мабуть, є основними атрибутами будь-якої казки. — Анастасія Левченко, лікарка-алерголог, кандидатка медичних наук, співзасновниця клініки AirDOC.