Чкури. Том 1. Приречена колонія

Група хатніх мишей доживає моторошну, виснажливу зиму. Люди зникли. Сонце майже не з’являється, а холодний чорний дощ роз’їдає все, чого торкається, залишаючи по собі плями гнилі й смерті.

Колись миші жили завдяки людям. Тепер вони лише блукають їхніми порожніми оселями, збираючи крихти минулого. Збирачі дедалі частіше повертаються ні з чим або не повертаються взагалі. Їжі бракує. У норах пахне страхом і хворобою. На полицях чатують отрути, у тінях - здичавілі коти, а небо віднедавна теж стало мисливцем: над колонією кружляє яструб.

Коли закінчуються запаси, тіла слабшають, а розум з’їдає відчай. Колонія тріщить по швах. Шепіт про перевернуту вантажівку з їжею спалахує, мов іскра в пітьмі, але ця надія веде туди, де навіть коти не наважуються полювати - у мертвий ліс.

Тепер кілька найкращих розвідників, серед них хоробрий Вікс, ідуть туди, звідки зазвичай не повертаються. Бо за парканами й ґанками житлового масиву ховається не просто смерть - там чатує щось значно гірше за голод і хижаків…