Борис, Бабетте і купа скелетів

Хлопчик на ім’я Борис завжди мріяв про домашню тваринку, але його батьки не підтримували цю ідею. Проте, коли сусідка Бориса з міста попросила його приглянути за своїм звірком Бабетте, хлопчик не міг відмовити собі у цій чудовій нагоді. Він погодився, але зрозумів, що доведеться добре приховувати тваринку від своїх батьків.

Проте, коли Бабетте оселилася в його кімнаті, виявилося, що все буде набагато складніше, ніж він думав. Бабетте розмовляла, ходила на двох лапах, дивилася телевізор і любила все страшне. Чи зможе Борис впоратися з цим незвичайним викликом?

Проте історія глибша, ніж може здатися на перший погляд. Вона стосується теми самоідентифікації. Протягом усього розповіді, Бабетте намагається розібратися, хто вона справді є, який звір, про якого немає жодної інформації. Борис і його друзі, а також дідусь хлопчика, допомагають їй з цим завданням. Дідусь, темношкірий емігрант, розповідає Бабетте про свій досвід і як він стикався з неприязністю через свою різницю. Ця історія може бути корисною для тих, хто бажає виховувати у дітей розуміння самоідентифікації та соціальної справедливості.